КПИ́НИ, кпин, мн., розм. Те саме, що кепкування. Пута був спокійний, любив жарти і кпини (Іван Франко, IV, 1950, 12); Цей день починався невдало для Анатолія. Ота несподівана зустріч у машині. Тепер кпини начальника цеху (Павло Загребельний, Спека, 1961, 120); Мене образив такий грубий тон і оці кпини, але я змовчав (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 67).
♦ Брати на кпини див. брати.
КПИНИ
Тлумачення слова