КО́ВТУ́Н, а, чол.
1. Жмут збитого волосся, вовни, шерсті. І довгі коси в реп’яхах О поли бились в ковтунах (Тарас Шевченко, I, 1951, 361); Матрос помацав голову.. На маківці ковтун чуба злипся і зашкаруб (Іван Микитенко, II, 1957, 214); З їхніх кожухів, як з неострижених баранів, у всі боки ковтунами летіла вовна (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 78).
2. мед., вет. Хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою, при якій волосся сплутується й злипається.