КОТУ́СЬ, я, чол. Пестл. до кіт 1. Узяла [відьма] жаб’ячої сметанки та кобилячого сиру.. і, поскладавши на тарілочку, поставила перед свого котуся (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 103); Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 234).
КОТУСЬ
Тлумачення слова