КОТОК 1, тка, чол., фольк.
1. Те саме, що котик 1. — Півнику-братику, відчини!.. — Тоток-тоток, не велів коток! (Українські народні казки, 1951, 44); * У порівняннях. І старесенький дідок Тут мурлика, мов коток (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 287).
2. Назва колискової пісні. В сповиточку малому ти [муза] співала котка надо мною (Панас Мирний, V, 1955, 279); Погодувала [мати] вже, стала заколихувати, «котка» стиха співаючи (Андрій Головко, I, 1957, 343).
КОТОК 2, тка, чол.
1. Машина з масивним циліндром, що обертається навколо осі, для вирівнювання та вкочування ґрунту, шляхового покриття. Котки гладкі й кулачкові використовують для коткування шляхового полотна (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 765); Чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 60).
2. Сільськогосподарське знаряддя для ущільнення ґрунту, руйнування ґрунтової кірки. Звертала [Горленко]. пильну увагу.. на роботу борін, котків, культиваторів (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 58); Після сівби поле коткують кільчастим або гладеньким котком (Колгоспник України, 6, 1956, 19);
// заст. Кам’яне або бетонне знаряддя для молотьби. Дехто молотив кам’яними котками, тягаючи їх самотужки по розстелених.. снопах (Юрій Яновський, II, 1958, 322); Де стукотить коток на золотім гармані.., там в сонячнім меду цвіте платок Оксани (Володимир Сосюра, II, 1947, 15).
3. техн. Пристрій для намотування дроту, кабелю; котушка. Здається, що смиче він той червоний провід не з котка, почепленого на грудях, а з самих грудей (Олесь Гончар, III, 1959, 352); Маслюк витягає з куща телефонний апарат, коток з дротом (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 150).
4. Кругла дерев’яна колодка, по якій перекочують важкі предмети. Бої [воїни] виймали з них [човнів] приготовані ще з Києва волоки — дерев’яні котки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 332).
5. Порожнистий усередині стрижень із кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо. Коток ниток.