КОТЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до кіт 1. Завелось у палаці ціле котяче царство (Панас Мирний, II, 1954, 101); Раптом чути жалісне котяче нявкання (Іван Кочерга, II, 1956, 34);
// Такий, як у кота. Він сів на лавці.. і водив довкола своїми котячими очима (Іван Франко, VII, 1951, 32); Веренчук круто повернувся до неї, ворухнув своїми ріденькими котячими вусами (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 221);
// Вигот. із шкіри, хутра кота. Він одним рухом руки розперезав .. свій черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Іван Франко, VIII, 1952, 367).
▲ Котяча лапка (Antennaria, Gaertn.) — багаторічна трава з повзучими пагонами. То там, то сям простяглись до сонця котячі лапки, сухі, бездушні, м’якенькі, немов оксамит (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 215); Котяча м’ята (Nepeta) — трав’яниста рослина родини губоцвітих.
♦ Котячий концерт див. концерт.
2. у знач. ім. котячі, чих, мн. Назва родини хижих ссавців, до яких належать: кіт, лев, тигр, леопард, рись і т. ін.