КОНЦЕ́РТ, у, чол.
1. Прилюдне виконання музичних творів, балетних, естрадних і т. ін. номерів за певною програмою. — Я буду давати концерти на фортепіані, як правдива артистка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 185); [Милевський:] Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Леся Українка, II, 1951, 34); Клуб відкрили в новорічний вечір. Драмгуртківці організували концерт (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 343); * Образно. Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 64).
♦ Жаб’ячий концерт див. жаб’ячий; Котячий концерт: а) нявчання котів; б) безладна музика, співи тощо. У вуличних збіговищах.. та котячих концертах [Калинович] участі не брав (Іван Франко, VI, 1951, 153).
2. Великий музичний твір для одного інструмента, що виконується в супроводі оркестру. До числа кращих творів Дворжака треба.. віднести концерти для скрипки.. з супроводом симфонічного оркестру. (Мистецтво, 5, 1956, 48); Перші музичні твори Л. М. Ревуцького з’явились ще перед Жовтневою революцією. Він написав тоді ряд невеликих п’єс, а також сонату й концерт для фортепіано (Народна творчість та етнографія, 3, 1966, 17).