КОСИ́НЧИК, а, чол. Зменш. до косинець. — Дивлюсь, аж в одному куточку на косинчику чи на поличці ніби образ (Нечуй-Левицький, I, 1956, 596); — Забула сказати тобі: он у косинчику лежить книжка, що вчора передала хутірська жінка (Степан Васильченко, II, 1959, 296).
КОСИНЧИК
Тлумачення слова