КОСУВАТИ

КОСУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Дивитися скоса; скошувати (очі). Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 67); — Поговорити як слід з дівчиною не вміє, а ходить, на інших косує… (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 394);
//  перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою. Давно минулись ті часи, коли жандармерія косувала на Гарматія: його ідеали не лякали вірних псів царизму (Михайло Стельмах, I, 1962, 329).