КОСТИТИ, кощу, костиш, недок., перех., фам., рідко. Дуже лаяти. Тихон.. і не слуха, як його Стеха і костить, і коренить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 147); Я, разом з Дмитровою мамою, почав костити Керенського (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 95).
КОСТИТИ
Тлумачення слова