КОШМА́, и, жін. Те саме, що повсть. Він загорнув книжки в овечу кошму, ткану народним гуцульським узором (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 119); В перші роки сирітства діти ніколи не розлучалися, навіть спали на одній кошмі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 59); * У порівняннях. Як дивовижно змінився наш степ! Навесні, коли зійшов сніг, він був рудий і кошлатий, мов стара кошма (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 82).
КОШМА
Тлумачення слова