КОСА́РИК, а, чол.
1. Зменш.-пестл. до косар 1. За горою за крутою Косарики косять (Народна лірика, 1956, 112); Раз косарики забули поприбирати коси під час грози (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 85).
2. тільки мн. (Gladiolus, L.). Рід трав’янистих рослин родини півникових з лінійно-мечоподібним листям і квітками різного кольору; гладіолус. По травистих схилах [Кам’яних Могил] ростуть косарики безкрилі (Український ботанічний журнал, XIII, 2, 1956, 41).