КО́РЖИК, а, чол.
1. Зменш. до корж. Взяла у холодочок завела, .. Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Тарас Шевченко, II, 1953, 319); Мати ще влила йому свіжого кок-чаю і розломила сьогодні спечений коржик (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 96).
2. див. коржики.