КОРОТКОЗО́РІСТЬ, рості, жін.
1. Вада зору, внаслідок якої людина погано бачить на далекій відстані. Багато людей, які страждають короткозорістю, вважають, що це не дуже велике зло… Тим часом, саме короткозорість буває іноді причиною страшної трагедії — повної втрати зору (Наука і життя, 6, 1962, 45); Чорноус зняв окуляри, — він рідко лишався в них на людях, чомусь ніби соромився своєї короткозорості (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 143).
2. перен. Недалекоглядність, непроникливість. Як може Самієв недооцінювати значення їхньої присутності там, у самому пеклі [на передовій]? Адже це з його боку короткозорість… (Олесь Гончар, III, 1959, 349); Не сподівався він, що Каргат з таким темпераментом буде закидати йому, комуністові, політичну короткозорість (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 73).