КОРОЛЮВА́ТИ, юю, юєш, недок.
1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край, Де він [Лев] королював (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 148).
2. перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Моїй Насті не буде над ким королювати, хіба над.. німою француженкою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 247).