КОРОГОВ

КОРОГО́В, гви, жін., заст., церк. Корогва (у 1, З знач.). Його погляд зупинився на жалібній корогві, застромленій
//  тин. Корогов було зроблено з двох почеплених на тичці хусток: білої й чорної. То був знак, що в хаті є мрець (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 230).