КОРНЕТ 1, а, чол. У царській армії — перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. Пристав, обважнілий гвардії корнет у відставці, посміхаючись, вислухав Стадницького (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 209).
КОРНЕТ 2, а, чол. Духовий мідний музичний інструмент типу вкороченої труби.