КОРМИ́ГА, и, жін. Насильницьке панування; неволя, ярмо. То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 143); [Андрій (до Олени):] Нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 459); Він бачив сам, як животіють люди під польською кормигою — ві Львові, в Дубні, в Корці (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 152).
КОРМИГА
Тлумачення слова