КОРМЛІННЯ

КОРМЛІ́ННЯ, я, сер. У Росії XIV — першої половини XVI ст. — система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції та одержували право стягати з населення податки, мита тощо на свою користь. Намісники управляли дорученими їм областями й чинили суд. За це вони за старим звичаєм діставали право на кормління, тобто на збір на свою користь певних доходів з населення (Історія СРСР, I, 1957, 102).