КОРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е. Який має кривий, сучкуватий стовбур (про дерево). Таке корячкувате [дерево], що й на палицю не вибереш (Словник Грінченка); На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (Олесь Донченко, III, 1956, 234);
// перен., розм. Незграбний, із кривими ногами (про людину). Низька корячкувата постать спинилась на хатнім порозі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44); Низький корячкуватий дідок з палицею — скептик до краю (Юрій Яновський, IV, 1959, 18).
КОРЯЧКУВАТИЙ
Тлумачення слова