КОРІННИ́К, а, чол. Кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійці. Поторгав [погонич] гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 51).
КОРІННИК
Тлумачення слова
КОРІННИ́К, а, чол. Кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійці. Поторгав [погонич] гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 51).