КОРІ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до корінь 1, 2. За кожним листочком і корінчиком доглядали, як тільки зійшли буряки (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 212); * У порівняннях. Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова (Іван Франко, IV, 1950, 134).
КОРІНЧИК
Тлумачення слова