КОРЕНЕВИ́ЩЕ, а, сер.
1. Підземне стебло багаторічних трав’янистих рослин із недорозвиненим листям. На ділянках, засмічених кореневищними бур’янами, використовують пружинні лапи. Ними краще витягати з ґрунту кореневища пирію (Хлібороб України, 7, 1964, 19); Аїр має повзуче, круглувате, товсте кореневище (Лікарські рослини.., 1958, 22).
2. Головний корінь дерева, що є продовженням стовбура. Дуба не повалила холодна сталь сокир, хоч.. видно було внизу, при самому кореневищі, давні сліди заліза (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6); Ніяких видимих змін, все звичне, непорушне, — і кореневище старої верби,.. і човен, прип’ятий іржавим ланцюгом (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 50).