КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до корінь 1. Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практикум з анатомії рослин, 1955, 163); Кореневе підживлення рослин.
2. лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.). Кореневі голосні;
// Який становить корінь слова. Коренева морфема;
// Який падає на корінь слова. Кореневий наголос;
// Який складається тільки з кореня. Слово, що не має афіксів або має тільки корінь і закінчення, зветься кореневим словом (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 97).