КОРЕ́КТА, и, жін.
1. Відбиток друкарського набору для виправляння помилок. Прийшла інша робота для газети, потім треба було йти додому на обід, потім до друкарні по коректи (Іван Франко, IV, 1950, 43); Сьогодні дістав звістку з редакції, що мені посилають сюди коректу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 398); З ранку до вечора він працював у себе за столом, читаючи, пишучи, правлячи коректи, редагуючи (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 273).
2. Те саме, що коректура 1. Всі видатки, які треба — мої, чи на коректу, чи на що слід (Леся Українка, V, 1956, 77); По вечері він [І. Франко].. робив коректу своєї збірки оповідань «В поті чола» (Василь Стефаник, II, 1953, 17).