КОРЧУВАТИ

КОРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває.. і хлопцями орудує, дуби корчує (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 423); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра. То заступом, то сокирою. Тільки тріски летять (Андрій Головко, I, 1957, 448); В тяжких злиднях, часто по сто кілометрів від залізниці, корчували [українські емігранти] роками дерево, кущі, носили й каменюки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 342);
//  Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі. Вище по Дніпру до самого обрію теж всюди кипіла робота: корчували плави, розчищали дно майбутнього Каховського моря (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 70).