КО́РБА, и, жін.
1. Пристрій з ручкою, яку крутять для надання обертального руху валові, для заведення машини тощо. Василь крутив корбу, в діжці шуміло, і в дірочку товстою цівкою плинув свіжий вишневий мед (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 275); Трактор чхнув, здригнувся. За кожним обертом корби у нього всередині щось прокидалось, гурчало (Радянська Україна, 5.IV 1959, 3).
2. Те саме, що коловорот 2 2. Меланхолійно поскрипували корби, якими спускано робітників у глибінь (Іван Франко, VIII, 1952, 399); Десь у селищі брязнуло об цямрину відро і, немов чайка спросоння, закигикала корба (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 25).