КОРАБЕ́ЛЬНИК, а, чол.
1. Фахівець із будування кораблів. Будинок цей звів колись.. Ярема Ярило.., що був і будівничим, і корабельником, і меблярем (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 158).
2. заст. Власник торговельного корабля або взагалі той, хто плаває на кораблі; моряк. Усе море було пусте: сусідство обох флотів відстрашило купців та корабельників (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 218).