КОПИ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до копито. Внаслідок різних умов експлуатації коня копитний ріг звичайно стирається нерівномірно (Профілактика захворювань.., 1955, 213);
// Який має копита. Копитні тварини.
2. у знач. ім. копитні, них, мн. Назва ряду ссавців (кінь, олень і т. ін.), що мають копита. А чи відомо їй.., що листя того бузку не їсть жодне з копитних (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 259).