КОПИЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., розм. Випинати, надувати (звичайно губи). Степанида ледве осміхалась і копилила свої тонкі губи (Нечуй-Левицький, I, 1956, 368); Губи в нього розтулилися, він чудернацько якось копилив їх, випинав (Павло Загребельний, Спека, 1961, 15).
♦ Губу (губи) копилити див. губа 1; Носа копилити див. ніс.
КОПИЛИТИ
Тлумачення слова