КОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех.
1. Складати в копиці, копи. Копичити сіно.
2. розм. Складати купою, нагромаджувати. * Образно. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів, Главу копичать на главу (Максим Рильський, Поеми, 1957, 42).