КОПИ́ЧКА, и, жін. Зменш. до копиця. — І ти б, — кажу, — Хведорку, копичку накосив, — продали б (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 100); Копичка волосся; За столом, заваленим рівненькими копичками книг, сидів Пармен (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423).
КОПИЧКА
Тлумачення слова