КОПОВИ́К, а, чол., заст. П’ятдесят копійок. На другий день Василь знову приносить семигривеника.., на третій — сороковку, на четвертий — коповика (Панас Мирний, IV, 1955, 117); [Суховій:] Та ось тобі п’ятизлотник, а як знайду коня та грамоту, то ще накину коповика (Марко Кропивницький, V, 1959, 347).
КОПОВИК
Тлумачення слова