КО́ПНИЙ, а, е, заст. Прикм. до копа 4. — У нас коли скликають на копу, то скликають потиху, передаючи з хати до хати копне знамено (Іван Франко, VI, 1951, 25).
КОПНИ́Й, а, е, розм. Не в’їжджений після снігопаду (про шлях). За лісом він не повернув до свого села, а пішов копною дорогою до тієї самотньої хатинки, де жила Мар’яна (Михайло Стельмах, II, 1962, 398).