КОПІТКИ́Й, а, е, розм. Те саме, що марудний 1; клопітний. Руками виривали бур’янини, розпушували міжряддя, обережно підгортали кожен корінець… Копітка то була праця, якого терпіння вимагала! (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 43).
КОПІТКИЙ
Тлумачення слова