КОПІЄЧКА

КОПІ́ЄЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до копійка 1. — Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Панас Мирний, II, 1954, 289); Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то.. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 31).
 До копієчки — всі гроші, повністю все (про гроші). — Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено, — рішуче сказав Омелько… (Панас Мирний, IV, 1955, 374); Ні копієчки — нічого (про гроші). [Химка:] Він, — бог його знає! — де свої заробітки діває, додому ні копієчки не приносе [приносить]… (Панас Мирний, V, 1955, 239).