КОПЕ́Р, пра, чол., техн.
1. Машина для забивання паль. Малюнок.. показував спорудження невеликої гідростанції — паровим копром забивають палі поперек річки (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 122); Он похапки на самий верх копра Здирається важка залізна баба… З оглядітись не встигнеш, як вона, В дубову палю гуркнувши, вже знову Побралася угору (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 122);
// Пристрій для подрібнювання металевого лому. Спочатку треба побити [виливницю] на дрібні шматочки. Дробити нічим. Потрібен потужний копер (Робітнича газета, 18.V 1965, 2).
2. Споруда над стовбуром шахти, де встановлено механізми шахтового підіймання. Над шахтою виросте новий своєю конструкцією баштовий копер, на якому будуть встановлені підйомна машина, розвантажувальний пристрій та інші механізми (Радянська Україна, 5.III 1961, 1); Поруч фарбою новою сіяв небачений копер — такий, що небо головою, здалось, над шахтою підпер (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 91).