КО́ПЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до коптити.
КОПЧЕ́НИЙ, а, е. Виготовлений копченням. Мати.. присувала мені.. копчений волячий язик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364); Ілля дістав із скриньки хліб, копчену ковбасу, в’яленого ляща (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 388).