КОПАНИ́ЦЯ, і, жін.
1. Вид заступа або мотики. Сотні колгоспників з копаницями, сокирами виходили щодня на болота. Копали осушувальні канави (Хлібороб України, 1, 1969, 10); «Копаниця» (мотика), набуваючи поступово функції сапачки.., міняє свою форму й розміри (Народна творчість та етнографія, 5, 1967, 32).
2. перев. мн., діал. Полози саней. Неблискуча намерзла колія за ніч наволохатилась намороззю, і її чітко прорізали сліди копаниць (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 95).