КООРДИНА́ЦІЯ, ї, жін.
1. Погодження, зведення до відповідності, установлення взаємозв’язку, контакту в діяльності людей, між діями, поняттями тощо. Була координація дій [партизанів] з штабами фронтів (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 122); Рада Економічної Взаємодопомоги відіграє важливу роль у координації планів розвитку народного господарства соціалістичних країн (Наука і життя, 2, 1960, 6); Особливого значення набуває нині питання координації науково-дослідної роботи (Радянська Україна, 14.X 1961, 2).
2. Узгодженість рухів, дій і т. ін. У 3 роки мозочок дитини своїми розмірами наближається до мозочка дорослої людини, у зв’язку з чим розвивається здатність збереження рівноваги тіла й координації рухів (Шкільна гігієна, 1954, 54).