КОНИЧЕ́НЬКО, а, чол., нар.-поет. Пестл. до кінь 1. Ой пущу я кониченька в саду, А сам піду к отцю на пораду (Народна лірика, 1956, 31); [Павло:] Осідлаю кониченька, Коня вороного, Нехай несе чистим полем Мене молодого (Марко Кропивницький, II, 1958, 383).
КОНИЧЕНЬКО
Тлумачення слова