КОНВУЛЬСІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік;
// Який супроводиться конвульсією, корчами. Щось встає зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409).
2. перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух). * Образно. Останнім конвульсійним рухом він [кленовий лист] поривається вгору, до світла, до сонця (Остап Вишня, II, 1956, 143).