КОНВО́ЙНИК, а, чол. Той, хто супроводить кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; вартовий (у 1 знач.). В одному місці вже йде міньба, в іншому — бійка, а біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони,.. дудлять [спирт] з бутлів (Олесь Гончар, II, 1959, 234).
КОНВОЙНИК
Тлумачення слова