КОНВО́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до конвой. Конвойна охорона;
// Який належить до конвою. Транспорт не може маневрувати.. Його повинні захистити конвойні кораблі (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 37).
2. у знач. ім. конвойний, ного, чол. Те саме, що конвойник. З обох флангів колону охороняли конвойні (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 4).