КОНВОЇ́Р, а, чол. Те саме, що конвойний; вартовий (у 1 знач.). Спереду, позаду і з боків [Остапа] їхало четверо конвоїрів (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 248); В дворі в’язниці вже чулися окрики конвоїрів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 101).
КОНВОЇР
Тлумачення слова