КОНТРРО́ЗВІДКА, и, жін. Організація, що має завдання протидіяти розвідці супротивника, боротися зі шпіонажем, диверсіями тощо. Василь Чумак у листопаді 1919 року був схоплений і розстріляний денікінською контррозвідкою (Поезія і революція, 1956, 68); Їй пригадалися потаємні кімнати контррозвідки (Іван Микитенко, II, 1957, 289).
КОНТРРОЗВІДКА
Тлумачення слова