КО́НТРА, и, жін., заст., зневажл.
1. Контрреволюціонер, контрреволюціонерка. — І що ти йому сказав? — А що мені з ним говорити? Сказав, що він суча контра і щоб не любувався нашими зборами (Михайло Стельмах, II, 1962, 17).
2. збірн. Контрреволюціонери. В ньому оживало завзяття громадянської війни, згадувалися бої з контрою (Юрій Яновський, Мир, 1956, 235).