КОНСПІРУВА́ТИ, ую, уєш, недок.
1. перех. Застосовувати конспірацію щодо кого-, чого-небудь. Конспірувати роботу організації.
2. неперех., рідко. Те саме, що конспіруватися. — Здоров був! — промовив Хома з серцем і озирнувся, якось немов затурбований. — Конспіруєш і боїшся шпигів? (Іван Франко, IV, 1950, 318).