КОНСПІРА́ТОР, а, чол. Той, хто вдасться до конспірації. [Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Леся Українка, II, 1951, 69); — А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист! (Андрій Головко, I, 1957, 484); Вийшовши на волю, він діяв обережно, як досвідчений конспіратор (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 118); * У порівняннях. Він гаявся з відповіддю, оглядаючи всіх, як справжній конспіратор (Олесь Гончар, IV, 1960, 42).
КОНСПІРАТОР
Тлумачення слова