КОНСОНАНТИ́ЗМ, у, чол. Система приголосних звуків мови. Вона [українська мова] має кілька засобів до урівноваження вокалізму з консонантизмом, себто кількості голосівок з шелестівками (Володимир Самійленко, II, 1958, 365); Вокалізм — система голосних певної мови, консонантизм — приголосних (Курс історії української літературної мови, I, 1951, 141).
КОНСОНАНТИЗМ
Тлумачення слова