КОНО́ВОНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до коновка. [Русалка:] Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії, без любої розмовоньки сповнила вщерть коновоньки… (Леся Українка, III, 1952, 188); Ой вип’ю, вип’ю коновоньку меду (Павло Чубинський, V, 1874, 368).
КОНОВОНЬКА
Тлумачення слова